Дисклеймер:

 Оглядач грав версію Battlefield 2042 для консолей минулого покоління. Вона різниться зменшеними масштабами: у матчах до 64 гравців (до 128 у старшій версії), менші мапи та, як наслідок, можна грати тільки з гравцями з інших консолей минулого покоління. Відповідно усе написане далі стосується її, якщо не вказано іншого.

На фоні опосередкованого старту цьогорічної Call of Duty: Vanguard і загалом бідної на гучні релізи осені, Battlefield 2042 мала всі шанси перетягнути увагу ігрової спільноти на себе і показати відомий «True Battlefield Experience». Бачене в трейлерах захоплювало гравців, гра навіть вийшла достатньо стабільною і відполірованою технічно зі старту, але ось минуло два тижні і Farming Simulator 2022 обганяє її по піковому онлайну в Steam. Щось пішло не так зі свіжою мандрівкою серії до майбутнього і глибоко копати за причинами не доводиться.

Зі старту Battlefield 2042 має три основних режими, які всередині діляться ще на дрібніші. Перший — це класичний «True Battlefield Experience» з великими (навіть надміру) мапами, технікою, хаосом битви та боротьбою за контрольні точки. За два тижні після релізу, він єдиний може похвалитися швидким пошуком матчу та стабільно повним лобі на PS4.

Hazard Zone — режим, де ви з командою на 4 особи змагаєтеся за розвіддані ще з сімома командами — похвалитися достатньо кількістю користувачів не може. Пошук матчу триває часом шалено довго. А сам він часто закінчується менш як за 5 хв. Так і виходить, що хвилин 5-10 йде на те, щоб попасти в нього, 5 пограти і ще пару хвилин подивитися як помре решта команди. Це демотивує повертатися, і після кількох спроб запускати цей режим мені більше не хотілося.

Battlefield 2042 вражає своїм темпом. Завдяки великим мапам, між контрольними точками практично пустка, де випадкових бігунів виглядають гравці з далекобійною зброєю. А в зонах поруч із контрольними точками відбувається тотальний рейвах: постійно щось вибухає, летять гранати, бігають гравці з ПК-шками, що розривають на близьких дистанціях, вам заходять в спину і… Ви вже дивитеся на вікно відродження. І от поки ви не звикнете до тутешнього ґанплею, це повторюватиметься шалено часто. І це було б нормально, але пʼятисекундна затримка на відродження і довгі екрани переходів туди-сюди згодом вибішують, тому здається, що ви більше часу проводите в меню, ніж на полі бою. Цей таймер не припиняє дратувати й пізніше, коли ви навчилися стріляти. Адже оперативника обрано, спорядження і точку висадки також – навіщо чекати?

Мапи такі великі, що в біганині між контрольними пунктами часом проводиш більше часу, ніж у перестрілках. Сто метрів туди, триста сюди, ще двісті для маневру противнику за спину — і так постійно. Транспорт часом рятує, але його завжди бракує. Команді з 32 людей доступно всього чотири одиниці наземного транспорту в один момент часу. Попасти на роль водія і так добратися куди самому хочеться – рідкісна можливість. Ймовірніше, випаде роль стрілка на кулеметі або звичайного пасажира, що сподівається на краще.

Пустка між точками і необхідність довго бігати туди-сюди відчувалися і в Battlefield V, але там ситуацію рятувала більша кількість роботи на місцях: збудувати барикади, зайняти зенітну точку та приземлити кілька винищувачів противника тощо. Не встигнеш оглянутися, а вас уже й штурмують, час оборонятися. Тут же додаткових активностей немає, тож після завоювання точки залишається тільки бігти до наступної, і так по колу.

Коли ж ви привчаєтеся до правил гри і стаєте ефективним на полі бою, зʼявляється нова проблема — постійний брак набоїв. Вбив 5-7 противників, і вже шукаєш когось, хто б міг їх дати, але таких гравців мало через видозмінену систему класів. Можна підбирати набої з убитих противників, та на них зазвичай 15 патронів, а добігти до вбитого ворога виходить не часто. Адже лізти туди, де щойно були троє, з яких ти вбив тільки двох – не хочеться.

Знайомі з попередніми частинами серії звикли, що у грі є кілька класів з чітко визначеними ролями: штурмовик вбиває і просуває лінію бою, медик бігає під кулями і лікує підстрелених тощо. Battlefield 2042 зробив фокус на оперативниках — персонажах із власними історіями, кожен з яких має спеціальний ґаджет та перк. Номінально класи залишилися, і кожен з оперативників належить до одного з них. Втім, лікування союзників, роздавання патронів і знищення техніки занесли під гриф «колективної відповідальності». Тож тепер цим не займається майже ніхто. В команді з 32 людей добре, якщо вам трапиться гравець, який виконуватиме роль медика. А якщо хтось візьме зі собою скриньку з набоями, то готуйтеся цілувати екран в пориві вдячності. Щоби потрапити в хайлайти матчу як найкрутіший медик, достатньо 6-10 разів воскресити союзників. А за матч гравці помруть разів 300.

Згадані оперативники, що стали нововведенням Battlefield 2042, привносять мало нового. Різниця у підході до гри кожним з них є, і гравці встигли обрати собі улюбленців, яких бачиш найчастіше. Та вона не настільки суттєва, як різниця між класами в попередніх частинах серії. Основним фактором вибору стає ефективність у прямих зіткненнях. Тож персонажі групи підтримки майже не попадаються, зате штурмовики та інженери з корисними для перестрілок здібностями повсюди. Сприяє цьому й спільний пул зброї для обох фракцій та всіх оперативників. Незалежно від обраного класу стріляйте з того, до чого душа лежить. Перків на користування конкретним типом зброї ні в кого немає, тож медик з кулеметом — це цілком нормальна картина.

Заміна обвісів прямо під час бою — крута ідея, яка практично не працює. Вона часозатратна, тож вам слід або бути за межами активних бойових дій, або знайти прихисток. Ніяких “Швиденько перемкнувся і продовжив стріляти”. Якщо ваш противник уже бачить вас у цей момент — привіт, екран відродження. Через це перемикатися не дуже й хочеться. Навпаки знаходиш бажану тобі комбінацію і бігаєш з нею щораз, як береш до руки конкретну зброю. Винятком слугує можливість перевісити приціл, яка на штурмових гвинтівках допомагає перемикатися між стрільбою на різних дистанціях. Та навіть тут я з часом прийшов до використання прицілу х1.5, якого з моєю точністю цілком вистачало для стрільби на середніх відстанях, бо по дальніх цілях я майже не попадав. Упритул використовувати приціл не доводиться, бо реагувати слід швидко, а підйом зброї — дорогоцінний час. Ось і виходить, що здавалося б крута функція, що має слугувати збільшенню гнучкості білда, страждає від вʼязкості і намарно займає кнопку для швидкого доступу, яких на геймпаді й так не надто багато. Ймовірно, збільшення швидкості перемикання між різними компонентами піде на користь темпу гри, але я схильний вважати, що кнопка перемикання між двома-трьома фіксованими пресетами під час бою спрацювала би краще.

Усе це слугує причиною неорганізованості команди. Коли в Battlefield V внесок кожного з класів був важливим для отримання перемоги команди, тут більша ставка на вміння стріляти. А все інше не так важливо. Якщо ви граєте в соло, як я, то готуйтеся до відсутності щонайменшого натяку на командну гру. Гравці неорганізовано бігають туди-сюди в спробах набити якомога більше кілів та завоювати побільше точок, ігноруючи всі інші функції. Це прибирає ігроладну глибину і я швидко знудився щораз заходити та отримувати одне й те ж на невеликому стартовому наборі мап з малим різноманіттям режимів.

Окремим розчаруванням стала відсутність цінних нагород в системі прогресії. Вона привʼязана до рівнів: гравця, зброї або техніки. З часом вам відкривають нову зброю, оперативників, обвіси, ґаджети, костюми тощо. Але вся метова зброя відкривається до 18 рівня, красивих скінів, за якими хотілося б полювати — немає, стріляти доводиться буквально з кількох помітно кращих за інші пухкалок, тому обвіси отримуєш швидко. От і виходить, що мотивації надалі отримувати рівні після двох десятків годин гри — немає. Battlefield 2042 стала першою мережевою стрілянкою в моєму досвіді, де мені було взагалі байдуже, які щоденні завдання прилетіли на цей раз. Що тільки підсилює проблему з відсутністю мотивації повертатися до гри загалом.

Відокремлено від всього іншого розташувався Portal, що став новим режимом гри у Battlefield, який аж підбурює старих фанатів серії пустити сльозу. У ньому присутні класи, зброя, техніка, мапи та інші круті штуки одразу з чотирьох частин: Battlefield 1942, Battlefield 3, Battlefield Bad Company 2 та Battlefield 2042. Повернення всього цього не вразило мене, бо я не з давніх фанатів серії, але не заперечуватиму, що це шалено класний хід. EA з трепетом поставилася до багаторічної історії Battlefield і не просто перевикористала старі напрацювання, а й помітно їх осучаснила, а дещо взагалі довелося робити з нуля.

Тим самим гра отримала режим, завалений можливостями більше, ніж два інші. З огляду на поки малу кількість контенту власне епохи Battlefield 2042, Portal видається чи не найбільшою частиною гри. І що важливо, найвеселішою. Завдяки карт-бланшу на комбінування елементів різних ігор та модифікаторів у ньому можна знайти самобутній режим собі до смаку, коли основні приїлися. На гравців накладають деякі обмеження, але вони достатньо широкі, щоб не турбуватися щодо цього.

Більшість описаних вище ігроладних проблем Battlefield 2042 у Portal мовби вивітрюються. Залишається дратувати хіба довгий процес відродження. А все тому, що в цьому режимі вертається чітке розділення на класи, яке працює тут належним чином. Тож гравці порівняно добре діляться на ролі та відіграють свої в театрі бойових дій. Проте є одна суттєва проблема.

У Portal на PS4 просто немає людей. Карти напівпусті і робити там нічого. Полями заледве бігає 20 людей, а половина доступних користувацьких «досвідів» мають менше 3 гравців. Тому помітна частина з них PvE, де гравці намагаються розважити себе, розстрілюючи ботів. Навіть досвід не пофармиш, що важливо у перші години, бо з патчами цю можливість сильно підрізали, і тепер у Portal не хочеться вертатися аж до контентовливань у гру загалом. Вони, ймовірно, повернуть до гри частину користувацької бази. Тут слід зауважити, що за відгуками колег по редакції, на ПК ситуація краща і браку гравців немає, тож схоже, що це проблема користувачів консолей минулого покоління.

Що у гри не забрати, так це епічності. Непідробне відчуття того, що ти й правда у гущі повномасштабних бойових дій, де куля противника може прилетіти звідки-завгодно, а ворожий танк уже цілиться тобі в потилицю — шалено приємно лоскоче нерви. Завдяки цьому часом забуваєш про всі недоліки гри і поринаєш у цей шал, насолоджуючись в тому числі класним візуалом. Допомагають й масштабні атаки стихії: піщані бурі, ураган тощо. Вони несуть незначний вплив на ігролад, хіба додають трішки більше хаосу на місцях, але виглядають до біса стильно. На жаль, за період знайомства з грою, мені пощастило побачити їх тричі. Та вся ця краса не рятує.

Старт версії Battlefield 2042 для консолей минулого покоління не вдався. Зараз гра критично потребує балансних правок та контентовливань. Наявне на релізі вичерпало себе буквально за два тижні і зараз онлайн напівпустий. Творці поламали класову систему, не давши натомість достойної заміни і у погоні за масштабом загубили темп. Перспективна, на перший погляд, система швидкого переобладнання зброї поки не виправдовує себе і це радше рудимент, ніж круте доповнення. А Portal, який з горою насичений крутим контентом та можливостями, міг би посприяти різноманіттю отримуваного гравцями досвіду — але за відсутності гравців навряд це вийде. Battlefield 2042 — непоганий кістяк для подальшого обростання мʼязами, але поки це станеться, пройде багато часу. Почекайте наступної осені, а поки рекомендую повернутися в Battlefield V.